Потужну зелену біомасу ні в якому разі не скошувати, бо вона швидко висохне і азот випарується. Ця зелень має бути вкаткована пізньою осінню до землі, щоб за допомогою азоту, який міститься у ній, відбувалося її розкладання через процеси гниття та випрівання під снігом за допомогою мікроогранізмів. Сухі рештки на поверхні грунту спалюємо весною, безпосередньо перед садінням картоплі у суху погоду і перемішуємо цей попіл з грунтом. На відміну від тих земельних ділянок, де застосовувалася оранка на зиму, коли грунт оголений піддається весняному висушуванню, то за цією технологією волога зберігається під органічним сухим “покривалом” до самого садіння. Зберігаючи цю суху біомасу і спалюючи її безпосередньо перед садінням, ми викурюємо мишей, спалюється насіння бур’яну з поверхні грунту, забезпечуємо цінним органічним добривом та вологою майбутні рослини, створюємо умови для покращення структури грунту та накопичення у ньому органічних кислот і т.д.. На ділянках, де суха чи зелена не перегнивша біомаса перемішується з грунтом – виникає повсюдне захворювання картоплі паршою.
