Підсумовуючи «здобутки» українських науковців в картоплярстві за усі роки діяльності наукових установ, та порівнюючи середню врожайність картоплі в Україні з показниками Голландії, Німеччини, Канади та інших розвинутих країн (600-800 ц/г), то починаєш замислюватися за які такі заслуги наші «акули» картоплярства (кандидати наук, доктора, академіки) отримували ці наукові звання, коли середня врожайність в Україні продовжує залишатися на позначці 160-180 ц/г. Постає питання, чи наша наука рухається у правильному напрямку, чи заблукала у павутині традиційних старих підходів у вирощуванні картоплі, які вже давно себе пережили і довели свою неефективність. Для прикладу наведу один з самих основних і традиційних у народі способів оброблення картоплі – підгортання, який не тільки є зайвим, а й доволі шкідливим.
Потрібно навчитися розуміти рослину, вивчати її потреби у кожній фазі розвитку, щоб принаймні не пошкодити, не зупинити її ріст, а навпаки допомогти сформувати потужну кореневу систему, яка є основою високого врожаю, та забезпечити потужний ріст стеблової і листової маси. За звичай підгортання картоплі у всі часи здійснювалося у фазі бутонізації, після дворазового сапання, коли вже сформовані стебла і починають закладатися цвітові бутони. Саме у цій фазі розвитку рослини картоплі закладаються підземні стебла (столони) у яких накопичується крохмаль, вуглеводні і починають своє формування картоплини, які не рідко обриваючись, вигортаються у міжряддя.
Крім того міжряддя у цей період вже переплетене кореневою системою і при любому механічному втручанні (підгортанні чи сапанні) після початку бутонізації буде пошкоджена значна частина найдрібніших поверхових корінців і рослина витрачатиме свої сили не на формування вегетативних органів та накопичення врожаю, а спрямовуватиме свою енергію на своє відновлення, що значно послаблює рослину , яка росте кволою, не стійкою до хвороб та шкідників. Це лише одна з багатьох технологічних традиційних помилок, які допускають картоплярі на своїх присадибних ділянках, городах як традиційний спосіб обробітку, що не відповідає потребам рослини картоплі саме у цій фазі її розвитку. На сам перед для того, щоб у нас в Україні на багатих землях, врожайність картоплі була на рівні розвинутих країн Світу, потрібно змінити мислення. Нам в першу чергу потрібно глибоко вивчити потреби рослини картоплі на усіх стадіях її розвитку та знайти відповіді на те, які фактори впливають на формування високого та якісного врожаю картоплі у наших кліматичних умовах. Досліджуючи кореневу систему картоплі ми повинні уявляти і знати, яку функцію вона виконує і чи варто створювати умови, щоб коренева система була потужною, глибокою, розгалуженою, чи навпаки – не звертати уваги на корінь, а головне – потужне стебло та листя. А може не звертати увагу ні на корінь, ні на стебло, а шукати такі сорти, які з слабким коренем і слабким стеблом будуть давати нам високі врожаї!?
КОРІНЬ. Мільйони років наші дикорослі, а тепер вже й культурні рослини, охоплювали своєю кореневою системою шар грунту десь до 3 метрів. З дощами, зливами, талими водами органічні кислоти та мінеральні речовини проникали у глибокі шари грунту, до яких могли достати лише коріння дерев. Я зацікавився пустельною бобовою лікарською рослиною – верблюжою колючкою, яка здатна заглиблювати свою кореневу систему від 15 до 25 метрів, а окремі рослини досягають 45 метрів.
Саме використовуючи властивість заглиблювати своє коріння ця рослина повністю забезпечена органічними кислотами, макро і мікроелементами, вологою і саме головне вона сама себе охолоджує у спекотних посушливих умовах, бо прохолода разом з вологою піднімається з нижніх шарів грунту і охолоджує перегріті стебла, листя та плоди. От, як би генетики хоч частково використали властивості цієї рослини розвивати заглиблену кореневу систему і перенесли цю властивість на картоплю та іншим культурним рослинам, то людство не тільки б вирішило питання з поливом рослин в посушливих регіонах, але й на десятиліття забули б про потребу внесення добрив для підживлення рослин, бо запаси органічних кислот та мінеральних речовин на таких глибинах є безмежні. Тепер, після такого аналізу ми розуміємо, що потужна, заглиблена та розгалужена коренева система відіграє для любої рослини визначальну роль у її повноцінному розвитку. На жаль сортів картоплі з такою унікальною властивістю на даний час не створено і тому картоплярі різних країн намагаються технологічно створити умови для того, щоб рослина картоплі максимально розвинула кореневу систему і забезпечила себе необхідними елементами живлення, вологою та прохолодою.
Як відомо, рослина картоплі призупиняє свій ріст при перегріванні у 25 градусів, а вище 30-ти впадає у період спокою. Зупинка у вегетативному розвитку картоплі є основним фактором зниження врожайності і не тільки. Перегрівання рослини, перегрівання грунту, перегрівання картоплин – це головний фактор виродження картоплі. Як тільки температура понизиться, тоді вже самі молоді картоплини на основі ще живої кореневої системи після того, як побули у спокої і не росли, починають пускати вічка або утворюються на них молоді картоплинки та нарости, бо у них відбувається збій біологічного ритму – рослина після вимушеного періоду спокою активно реагує на це тим, що у молодих картоплин відбуваються ростові процеси. На картоплинах після спадання високої температури починають з’являтися пагінці, різні деформовані нарости у вигляді випуклостей та картоплинок.
ЯК ДОПОМОГТИ РОСЛИНІ СФОРМУВАТИ ЗАГЛИБЛЕНУ, ПОТУЖНУ ТА РОЗГАЛУЖЕНУ КОРЕНЕВУ СИСТЕМУ? За багаторічні дослідження у картоплярстві я переконався, що меж досконалості не існує і людство здатне придумати ще безліч способів, які б дозволяли технологічно допомогти рослині картоплі закласти глибоке коріння, грубе стебло та розкішне листя і сформувати високий врожай. У цій статті я наведу декілька основних технологічних моментів, які дозволяють створити умови для формування врожаю від 800 до 1200 ц/г, що відповідає найвищим показникам врожайності у Світі.
КЛОНОВА СЕЛЕКЦІЯ. У природі постійно відбуваються зміни як в бік виродження, так і до покращення генетичної інформації. Тому завдання селекції відбирати з великої кількості зразків самі найврожайніші корчі картоплі, а при механічній копці – самі більші картоплини, як ознака того, що вони зі здорового невиродженого корча. Такий клоновий відбір, як підказує моя практика, дозволяє не тільки зберігати властивості сортів, але й покращувати з часом їх показники по врожайності та стійкості до хвороб.
Цікава річ – великі за розміром картоплини часто вилазять на поверхню грунту і можуть піддатися впливу високої температури та дії гербіцидів, що впливає на їх виродження. Тому вибраковування таких картоплин проводиться після прогрівання та пророщення, щоб весь посадковий матеріал був з грубими вічками. Другою особливістю великих картоплин є те, що вони не підлягають цілими для садіння, бо по-перше у них багато поживних речовин і стебла з такої картоплини на перших порах використовуватимуть саме ці запаси, а кореневу систему через це закладатимуть слабку, і по-друге – велика картоплина утворить багато пагонів, що призведе до великої конкуренції в корчі, при якій коренева система формуватиметься мичкувата з дрібним та коротким незаглибленим корінням. Тому наступним кроком у вирішенні цього питання є зменшення конкуренції стебел в корчі. Додатково потрібно сказати про супереліту та еліту.
Інститути у своїх лабораторіях використовують спосіб очищення від різних набутих хвороб та вірусів клітини рослини картоплі, взяті з маристеми – тобто з верхньої частини пророщеного вічка береться зріз, розміщується в пробірку з спеціальними хімічними розчинами і на виході отримуємо чисту, здорову рослину. Як говорить практика – такі очищені рослини без захисної реакції через пару сезонів дуже швидко уражуються хворобами і втрачають свою продуктивність. Навіть дітям ми робимо щеплення, щоб вони мали захист від хвороб. Тому клоновий відбір на моє тверде переконання є на сьогоднішній день найкращим способом збереження та покращення продуктивності сортів.
ЗМЕНШЕННЯ КОНКУРЕНЦІЇ СТЕБЕЛ. Потрібно розуміти, що кожне окреме стебло на картоплині – це окрема рослина, яка розвиває свою кореневу систему, надземні пагони, столони, картоплини. Якщо у корчі 5,7,10 стебел, то конкуренція між ними надто велика, тоді для повноцінного розвитку кожного стебла не вистачає ні поживних речовин, ні вологи, ні простору і коренева система формується мичкувата з тоненькими та короткими корінцями. У таких корчах всі стебла тонкі, корінь не заглиблений і звичай багато дрібних картоплинок.
Якщо використовувати для садіння різані куски з великих картоплин, на яких одне, два або максимум три стебла, то такі корчі без зайвої конкуренції сформують грубі стебла, грубе заглиблене коріння і коли восени їх копаєш – викочуються з землі лише великі картоплини майже без дрібної.
Раджу обробляти свіжі вологі зрізи виключно сухим цементом. При цьому вологий зріз миттєво зацементовується. Не раджу використовувати попіл, тому що калій і фосфор підпалює цю незахищену частину картоплини і захищаючись від опіку, рослина виділяє велику кількість вологи. При цьому картоплина стає м’якою, рана не гоїться і часто у землі відбувається загнивання. Також для зменшення конкуренції можна використовувати картоплини розміром з грецький горіх, які не здатні утворити багато стебел, а лише одне чи два, скорочуючи відстань між картоплинами при садінні до 15-20 см. Середні за розміром картоплини, такі як куряче чи качаче яйце також можна використовувати по цій технології, але при цьому потрібно вирізати кінцем ножа усі бічні вічка, залишаючи лише на верхівці. Розрізати їх на частини не варто, бо мала маса буде недостатня, тобто не вистачатиме енергії для активного проростання. Звичайно є сорти, які за своєю генетичною особливістю формують мало вічок на картоплині – ці сорти вважаються великоплідними, але кількість картоплин у корчах є не великою.
ФОРМУВАННЯ ДОВГОГО, БІЛОГО, ПІДЗЕМНОГО СТЕБЛА. Завдяки дослідженню доктора Шабліна про властивість білого стебла картоплі розвивати з пазушних вічок кореневу систему, я використав досвід картоплярів Китаю, які садять картоплю у глибокі борозди чи ямки (25-35см), щоб підземне стебло картоплі мало максимальну довжину і відповідно більше буде пазушних вічок, з яких розвиватиметься коренева система.
При такому садінні потрібно виконувати наступні умови: Ніякого сапання та підгортання – лише багаторазове поступове загортання ледь помітних всходів, які ще не сформували листочків; перше загортання при садінні дуже не значне (2-3 см), бо рання весна, грунт ще холодний і не прогрітий, тому чим менше загорнимо, тим скоріше будуть відбуватися ростові процеси, щоб слабке весняне Сонце могло донести своє тепло до картоплини і рослина не втратила час на захоплення кореневою системою вологи, яка закладається в пізньо-осінній, зимовий, та ранньо-весняний період. При такому заглибленому садінні та багаторазовому поступовому загортанні рослина не пошкоджується весняними приморозками, колорадським жуком, знищуються у білій ниточці бур’яни, що дозволяє нам відмовитися від застосування гербіцидів, які впливають на зниження врожаю та виродження картоплі, розпушується грунт. (До речі, гербіциди заборонено використовувати при вирощуванні картоплі на насіння через їх вплив на виродження картоплі, бо своєю дією просякають грунт на 10-12 см). Не потрібно боятися, що заглиблене садіння призведе до глибокого залягання картоплин. Коренева система закладається глибоко, захоплюючи вологу входить у нижні шари грунту, а картоплини закладаються під час бутонізації у поверховій частині сформованого гребеня. Присипання листя призводить до пригнічення рослини, тому загортання має здійснюватися лише, коли ще не сформувалося листя, а ще краще, безпосередньо перед потріскуванням грунту.
Заглиблена коренева система картоплі дозволяє не тільки забезпечити рослину поживними речовинами, вологою, вона працює як кондиціонер, піднімаючи прохолоду з нижніх шарів грунту до листя і тому перегрівання рослини не відбувається, тобто не настає періоду спокою у спекотний період, і саме цей фактор є визначальним у безперервному накопиченні врожаю (крохмалю, вуглеводнів).
САДІННЯ ПРОГРІТОЇ, ПРОРОЩЕНОЇ, ПРОЗЕЛЕНЕНОЇ КАРТОПЛІ. Обов’язковою умовою для закладання розвиненої кореневої системи та захоплення рослиною вологи є підготовка посадкового матеріалу, яка полягає у доведені картоплин до такого стану, коли у них виникає бажання потрапити у землю і стрімко розвиватися. Для цього потрібно їх прогріти обов’язково на світлі, при оптимальній температурі +14-17 градусів на протязі 1 місяця, до появи на їх поверхні невеличких вічок до 1-2 см.
Різниця між рослинами, які були пророщеними і тими, які не пророщувалися десь у два-три рази переважають як по розвитку стебел, кореневої системи так і по врожаю. За допомогою пророщування з’являється можливість відбракувати весною вироджені картоплини з ниткоподібними вічками та ті, які втратили властивість до проростання. Картоплини при температурі прогрівання вище 22 градусів піддаються виродженню. Світло дозволяє картоплині виробити сполуки (інгібітори), які стримують стрімкий ріст вічок і вони формуються короткими, огрубілими і міцними на відміну від тих, що утворюються в темноті (тонкі, видовжені та крихкі) і обламуються при садінні. Прозеленення картоплин сприяє також утворенню соланіну та чаконіну, що у подальшому позитивно впливатиме на стійкість рослини до певних хвороб та шкідників.
НАДРАННЄ САДІННЯ. Надраннє садіння використовують не лише для того, щоб захопити вологу кореневою системою, але і для скорішого дозрівання картоплі, щоб вона встигла визріти та накопичити врожай до розповсюдження у серпні грибкових хвороб (фітофторозу), і тому потрібно висаджувати лише прогрітий, пророщений матеріал. Щоб визначити оптимальні строки для садіння картоплі, потрібно орієнтуватися по плодових деревах, а саме коли відбувається бутонізація на аличі та абрикосі (у тій чи іншій місцевості по різному).
На Поділлі це кінець березня та початок квітня. Плодові дерева – це найкращий природний індикатор.
ПЕРЕМІШУВАННЯ ДОБРИВ З ГУНТОМ. Основна маса кореневої системи картоплі має властивість достатньо розгалужуватися в ширину десь на 50 см, та заглиблюватися на 70 см і тому внесення будь яких добрив локально у борозди, рівчики чи ямки не дасть відчутної користі, бо підживить дуже незначну частину корінців (або підпалить), а вся інша коренева система, що сформується по за цим внесенням, залишиться не підживленою. Для високого врожаю потрібно забезпечити повноцінне живлення кожного корінчика і тому внесення мінеральних добрив у розсип та попелу (від спалювання перед садінням сухих решток) з перемішуванням їх з грунтом при весняній культивації забезпечує ці умови.
Норма -40 кг на 10 соток карбоміду (вперемішку з грунтом). Карбомід (мочевина) – це органічне азотне добриво, на відміну від селітри.
ПОПЕРЕДНИК. Важливу роль у заглибленні кореневої системи картоплі відіграє найкращий попередник – це жито. Його коренева система настільки потужна і заглиблена, що коли б викласти коріння однієї рослини в одну лінію, то по довжині вони б сягали декількох кілометрів. Саме ці канальця органічних кислот, що утворюються з корінців жита за допомогою мікроорганізмів дозволяють рослині картоплі проникати на глибину до 2-2.5 метрів. Після збирання жита на зерно практикують посів ярих культур на зелене добриво.
Ярий ячмінь чи овес, біла яра гірчиця активно реагує на скорочення дня і до перших приморозків виростає дуже стрімко, викидаючи молоді пагони, і цю потужну зелену біомасу прикатковуємо до землі і залишаємо пріти та розкладатися під снігом на зиму. За цей час весь азот з цієї зеленої маси ввійте у грунт, який наповниться органічними кислотами, стане пухкий та структурний, перегниють коріння, а весною, коли добре підсохне цей грубий шар сухих решток, обов’язково його по вітру потрібно підпалити. При цьому усі миші від запаху попелу інтинктивно покинуть цю ділянку, а попіл, якого буде дуже багато, стане додатковим засобом живлення рослин разом з карбомідом, який потрібно буде розкинути по попелу і перемішати культивацією перед садінням. Застереження – якщо сієте жито на зерно, то після його збирання, навіть якщо ви підсієте ярі культури на сидерати, всерівно весною зазеленіє падалиця від жита і це не дозволить садити картоплю у цей рік, бо приорана неперепріла органіка викликає паршу на картоплинах, як і після люцерни чи конюшини у перший рік їх приорювання. Тому я сію не жито, а раджу на зерно сіяти ярий овес чи ярий ячмінь, а після збору врожаю підсівати зверху по соломі яру білу гірчицю і після того, як падалиця з зернових і гірчиця виростуть – не скошувати, а прикаткувати її до землі. При цьому весною зелені на ділянці не буде, бо це все ярі культури, які після зими відімруть. Після спалення сухої маси закультивувати попіл і карбомід у грунт і негайно приступати до садіння картоплі, захоплюючи вологу. Ви напевно звертали увагу на те, коли росте пшениця, жито, овес чи ячмінь, є місця на городі, де був попіл від спалювання сухого картоплиння – там ці злакові у два рази вищі, потужніші з темно-зеленим листям, бо у попелі є калій і фосфор.
Миші також можуть пошкодити значну частину врожаю картоплі. Протруювання не є ефективним способом, як і застосування відлякуючих низькочастотних пристроїв. Лише спалювання сухих решток безпосередньо перед садінням дозволяє відлякати з ділянки гризунів, знищити насіння бур’янів з поверхні грунту, підживити грунт, зробити його більш структурним і забезпечити якісну культивацію, бо залишена солома не дає можливості розпушити і перемішати добрива – вона буде постійно забивати культиватор чи плуг. Науковці свідомо придумали міф про шкідливість спалювання сухих решток рослин, наче б то тому, що гинуть в грунті корисні мікроорганізми і тому врожай зменшиться. Друга причина цієї маніпуляції: – на планеті підвищується парниковий ефект, наслідки від якого можуть бути катастрофічні.
Аргумент такий: – якщо людям сказати правду про користь попелу, то на думку науковців, ніхто про екологію думати вже не буде – головне для людей – це збирати високі врожаї картоплі. Але ніхто людям не розповідає, що гниття (розкладання) решток рослин як і спалювання призводить до виділення вуглецю (вуглекислого газу). Мікроорганізмів в одному кубічному сантиметрі органіки може з’явитися за короткий час від 500 тис. до 3 мільярдів, якщо там буде волога, та тепло. Це як скисається молоко. Горіння сухої маси на поверхні грунту на кожному квадратному метрі відбувається протягом декількох секунд, що не завдасть шкідливої дії, зате користі стане в рази.
Аграрні навчальні заклади цей міф про вигорання мікроорганізмів і зменшення врожайності вкладають у голови майбутніх агрономів, і на цій брехні формують їх знання. Я завжди стою на тих позиціях, щоб люди самі усвідомлювали ті ризики, які впливають на екологію. Картопля – це єдина рослина, для якої не перепріла суха чи зелена органіка в землі є дуже шкідливою, але яку залишати на поверхні грунту як мульчу є надзвичайно корисно. Саме тому я намагаюся донести це людям.
МУЛЬЧУВАННЯ. Після останнього багаторазового загортання і формування гребеня, дуже ефективним способом для збереження від випаровування вологи на присадибних ділянках є мульчування міжрядь світлою соломою (целюлозою), що забезпечує оптимальний температурний режим, захищаючи картоплини від виродження, а рослину від перегрівання, покращує структуру грунту, зберігаючи його пухким для проникнення в коріння кисню, дозволяє створити умови для активної діяльності мікроорганізмів та хробаків, утворення від розкладу мульчі вуглекислого газу, яким живиться надземна частина рослин, а саме головне – збільшується вміст гумосу, відроджується грунт.
ПОЗАКОРЕНЕВЕ ПІДЖИВЛЕННЯ. Рослина картоплі половину свого врожаю накопичує завдяки енергії Сонця через фотосинтез. Саме тому потрібно створити умови для утворення потужної стеблової і листової маси, завдяки якій змикаються ряди, і тому не росте бур’ян та закривається грунт від перегрівання та пересихання. Для цього кожних 10-15 днів від всходів до цвітіння обробляємо листя азотним добривом карбомідом (мочевиною) у пропорції 150г/10л. При вологому середовищі можна збільшити до 200 г, а в посушливих умова зменшити до 100г. Під час і після цвітіння і до початку засихання бадилля для стимуляції опускання рослиною пластичних речовин у картоплини, застосовуємо фосфорні добрива (суперфосфат) у таких же пропорціях. Якщо грунт пісний, то позакореневе підживлення не дасть відчутного результату через слабкий осмос рослин. Науковими експериментами встановлено, що лише з достатнім підживленням грунту є ефективним позакореневе підживлення. Для профілактики боротьби з грибковими захворюваннями до розчину суперфосфату корисно буде добавити 100 грам кальцинованої соди, лужна реакція якої забезпечує у високій мірі рослини від зараження, бо кисле середовище сприяє розвитку грибків та хвороб. Якщо грибкові хвороби вже проявилися на листі, то тоді для боротьби з ними потрібно дозу кальцинованої соди збільшити до 150 г на 10 л води, а фосфорні і будь які інші добрива виключити.
Для боротьби з кореневими шкідниками (совки, хруща, дротяника, медведки) я використовую нерозчинний засіб “РЕГЕНТ СИПУЧИЙ”, який схожий за кольором і формою на манку. Він не входить в рослину на відміну від розчинних ядів, таких як ПРЕСТИЖ, МАТАДОР, але на протязі одного місяця створює негативний фон на ділянці і всі кореневі шкідники покидають її чи гинуть. Вносити його найкраще під час садіння сівничком (сошникам) безпосередньо у посадкові борозди. Можна також у міжряддя під час вегетації рослин. Норма – 600 г на 10 соток.
Для боротьби з колорадським жуком в комплексі з позакореневим підживленням, використовую екологічно чистий біопрепарат “КАЛІПСО”, хоча по ефективності і тривалості дії “ПРЕСТО” та “АКТАРИ значно переважає.
ВИСНОВОК. Сучасний світ розвивається дуже стрімко. Кожних 4-5 роки наукові знання, технологічний, інформаційний розвиток людства подвоюється. Майбутнє людства – це науковий у постійному розвитку потенціал націй (національних держав), який технологічно буде задіяний у всіх сферах життя. Ті країни, які виберуть шлях трансформації свого розвитку у бік новітніх технологій і зокрема у створенні нових видів рослин з властивостями заглиблювати на десятки метрів свою кореневу систему – стануть світовими лідерами-еспортерами сільсько-господарської продукції, яка ростиме на любих грунтах в посушливих, спекотних умовах і стане конкурентною, якісною, без вмісту нітратів, багатою на поживні речовини з лікарськими властивостями. Це “БОМБА” в агротехнологіях та в генній інженерії, яка сучасні “недолугі здобутки” вітчизняних і зарубіжних науковців перемістить у нішу критичного наукового аналізу для майбутніх фахівців-аграрників. Сподіваюся, що ця стаття стане вагомим аргументом і поштовхом для нових наукових досліджень та експериментів вітчизняних генетиків та селекціонерів.
Картопляр сорто-дослідник Анатолій Резнік
тел. 0982085800
ел.адр. reznik.a@i.ua
