Висока t грунту – фактор виродження картоплі

Дослідження, проведені в сільськогосподарських закладах Італії, Германії, Австрії, Чехословаччини, Великобританії, Фінляндії, Канади, США, Бразилії, Індії, Росії, Узбекистану, Білорусії, України ще за період від 1931 по 1968 роки що до визначення оптимального температурного режиму для зберігання, повноцінного росту картоплі і формування високого врожаю стануть корисною інформацією для усіх картоплярів:

– Період спокою (п.с.) картоплі вимірюється часом з дня її зав’язування до появи приросту бруньок від 0,5 до 1,5 мм за день при t +10. Постійного зв’язку між скоростиглістю сорту і довжиною п. с. немає. Висока t під час вегетації скорочує п.с., а прохолодна продовжує його. Також на п.с. впливає t зберігання бульб;

 – Довготривале прогрівання бульб при високій t – фактор виродження. При прогріванні їх на протязі 30 днів при t +35 з одночасним освітленням підсилювалась шкідлива дія вірусів, відмічено зниження врожаю (до 21%), виявлено наявність ознак фізіологічного старіння;

 – Щоб вивчити вплив високих температур на виродження картоплі були проведені досліди впливу гарячої води з t +45 на протязі 2 годин. Через три тижні при t зберігання +18-20 виявили 87% бульб з нитковидними ростками;

 – Встановлено, що тепла погода в період від сходів до початку періоду формування бульб, прохолодна в період формування бульб, суха і тепла в період збору врожаю сприяє одержанню високого врожаю картоплі і зменшенню ураження його хворобами;

 – Бульби, як правило гинуть при t -1 -2, але у випадку поступового переохолодження можуть витримувати t -3 -4;

 – На врожай картоплі в першу чергу впливає водно-температурний режим. Як показали спостереження вчених, найбільш оптимальна t грунту в 10-сантиметровому шарі для нормального приросту бульб є +15 +19 при вологості грунту 70% повної вологоємності. При вологості 50% оптимальна t грунту +14.   Підвищення вологості більше 90% викликає загнивання, удушення і загибель бульб картоплі. При довготривалому перезволоженні найбільші витрати спостерігаються при t грунту вище +25. Від задухи більше потерпають ранні і середньоранні сорти;

 – Кількість бульб збільшується із зменшенням t грунту до +9, а самий найбільший їх приріст відмічений при +15.   Низька t грунту сприяє утворенню бульб невеликого розміру і у великій кількості, що бажано для насінництва;

– Вирощуючи картоплю на охолодженому грунті (+10 +15) бульби залишаються здоровими, а при постійному відборі на насіння найбільших картоплин з передпосадковим різанням на частини по 1 -2 вічка – сорт не тільки зберігатиме свою початкову продуктивність, але і стане більш врожайним і здоровим;

 – Вчені рекомендують для вирощування здорового насіневого матеріалу проводити літні посадки ранніх і середньоранніх сортів картоплі;

 – Встановлено, що при довгому періоді формування бульб (період довгого дня) в умовах високої t грунту і пізніх строків збору врожаю збільшується виродження картоплі і знижується врожай;

– При літній посадці картопля завжди менше вироджується, відрізняється підвищеною життєвістю і врожайністю. Рано викопана картопля весняної посадки, поки ще зелене бадилля менше вироджена ніж при затягуванні періоду збору врожаю, але по врожайності набагато поступається бульбам літньої посадки;

 – Висока t грунту впливає на розпад гумусу, призводить до зупинки дихання і загибелі рослин;

 – Рекомендується застосовувати агротехнічні заходи, які спрямовані на зниження t грунту.

                Я міг би продовжувати довгий перелік експериментів, які підтверджують вирішальне значення температурного режиму грунту на врожайність картоплі, але у ті далекі роки були досліджені і інші фактори впливу на розвиток картоплі:

 – Азотні добрива в більшій мірі впливають на кількість бульб, ніж на їх величину, а фактори погоди діють сильніше на величину бульб, ніж на їх кількість в корчі;

 – Форма бульб залежить від умов погоди, при цьому особливе значення має фактор вологи, нестача якої гальмує ріст картоплин в ширину;

 – Досліджуючи дію NPK і вологи на форму бульб і глибину залягання вічок, то з усіх елементів живлення тільки калій виявив свій вплив. При його нестачі зменшується ріст картоплин в ширину, або вічка картоплин розміщуються глибше. Різні сорти реагують не однаково;

 – Найбільший врожай і більш високий вміст крохмалю одержують при внесенні під час посадки NPK з послідуючим позакореневим підживленням (обробка листя). Позакореневе підживлення без попереднього внесення в грунт NPK виявилося не ефективним з мінімальним накопиченням крохмалю і врожаю;

 – Вапнування піднімало врожай картоплі на тих ділянках, грунт яких був сильно окислений (pH 3,9) через багаторічне застосування селітри. Вапнування грунтів з pH 7,5 знижує врожай;

 – Щільність грунту затримує з’явлення сходів, знижує відсоток бульб, що сходять, їх нерівномірність. Зниження інтенсивності росту рослин, врожаю та якості бульб ( збільшення кількості малих та вироджених) на ущільнених грунтах обумовлено погіршенням водно-повітряного режиму;

 – Доведено, що втрата врожаю та виродження картоплі відбувається внаслідок передчасної втрати листя любих ярусів стебел. Тому не можна допускати його обмерзання, значного пошкодження шкідниками і т. д.;

 – Зменшення фотосинтезу спостерігається в цілому за вегетацію у сильно загущеній посадці і відповідно більш високий – при рідких посадках. Оптимальна відстань міжрядь – 65-70 см, а між корчами 25-30 см;

 – При дослідженні калорійного еквівалента хімічного складу різних органів рослини картоплі найбільш високий показник при спалюванні мала суха маса суцвіть. Зрізуючи цвіт і цвітові бутони можна досягти збільшення врожаю, спрямувавши зусилля рослини з формування цвіту і плоду на накопичення в них вуглеводнів (крохмалю);

 – Ураження паршою навіть стійких сортів картоплі виникає при лужній реакції грунту в період посухи і спеки при наявності в ньому неперепрілої органіки – свіжий гній, сидерати, солома (целюлоза);

 – Гумінові кислоти, добрива (гумофос) підвищують вміст хлорофілу в листі картоплі, сприяють накопиченню в грунті розчинних форм P і нітратів, підвищують врожай, покращують смакові якості;

 – Хлор (CL) і хлористі мінеральні добрива дуже шкодять картоплі. При 0,1 % CL в грунті картопля не сходить зовсім, а при 0,025 – 0,030 % схожість знижується на 20-30 %.

Підвищений вміст CL зменшує ріст, пригнічує розвиток кореневої системи, стебел і листя, утворюється менша кількість бульб, проявляється виродження і ураження вірусами, зменшується вміст крохмалю;

 – Пошкодження бульб підсилює швидке проростання вічок, розвиток стебел, утворення більш сильної кореневої системи.

       Далі розповім, яким чином досягається оптимальна t грунту для одержання підвищеного врожаю картоплі.

Постійно експериментуючи, перебуваючи у пошуку нових ідей, з’являється потреба в отриманні додаткових знань, що дозволяють віднаходити і випробовувати більш продуктивні технології вирощування картоплі. Наведу для прикладу простий спосіб, який на мій погляд відповідає біологічній складовій картоплі і вище наведеним висновкам вчених. При цьому потрібно максимально чітко розуміти усі процеси, які відбуваються під час росту рослини в грунті і на поверхні.

Як ми вже знаємо – найоптимальніша t грунту в період бульбоутворення і їх росту складає +15 +19. Якщо більше +22 картоплини призупиняють свій ріст.   Сприятливий період, який дарує нам сама природа – це нічний і ранковий час та похмурі і дощові дні.

Посадка в дуже ранні строки в непрогріту землю не пророщеними картоплинами викликає різні хвороби. В той же час при ранній посадці вже пророщеними бульбами зберігається небезпека ураження сходів весняними заморозками. А при літній посадці також можливі впливи осінніх приморозків, якщо висаджувались середньостиглі та середньопізні сорти. При цьому посів сидератів проводиться з запізненням, що значно вливатиме на недостатнє формування їх зеленої маси. Також замало часу на посів і вкорінення озимих культур при сівозміні. Цей негативний чинник вважаю дуже вагомою причиною відмови від літнього садіння середньостиглих і середньопізніх сортів.   Який же вихід? А відповідь у нас під ногами! Недарма у народі кажуть: «усе геніальне – просте!»

ЦЕ – СОЛОМА, а точніше солом’яна мульча. Про її надзвичайні якості знають майже усі досвідченні картоплярі, але чи використовуємо ми її властивості сповна і чи усвідомлюємо негативні наслідки при неправильному її застосуванні?

Вона робить усю роботу за нас – і розпушить грунт за допомогою дощових хробаків, і збереже від випаровування потрібну кількість вологи після опадів, забезпечить легкий доступ повітря кореневій системі рослин, структуруючи грунт, створить максимально сприятливі умови для масового розмноження і активної діяльності мікроорганізмів, які в свою чергу виділятимуть різноманітні органічні кислоти, що розчинятимуть хімічні елементи в грунті для живлення рослин. Але саме головне – світла солом’яна мульча на поверхні грунту буде відбивати сонячне проміння і утримуватиме разом з вологою оптимальну t грунту на весь вегетаційний період.   Навіть у дуже спекотні літні дні бульбоутворення та їх ріст будуть продовжуватися…

Тому посадка картоплі під солом’яною мульчею є відмінним методом для весняного садіння проти виродження, що спричиняється впливом високої t.     Солом’яна мульча найкраще подавляє сходи бур’янів, та й самі бур’яни, якщо їх зверху вкрити достатнім шаром соломи. Вона також захищає стебла і листя рослин від різних хвороботворних бактерій, які перебувають на поверхні грунту.   Дротяник найбільшої шкоди завдає у посушливу погоду – він занурюючись в картоплину забезпечує себе вологою. Тому саме вологе і прохолодне середовище під солом’яною мульчею негативно впливає на його розмноження і розтягує період дозрівання личинок совки, хруща і дротяника, незважаючи на те, що солому вони полюбляють.     Солома у своєму складі має золу і вапно, і тому її розклад частково нейтралізую підвищену кислотність в грунті.

   А тепер – УВАГА! Дуже велику шкоду на врожай завдає післяжнивний обробіток грунту, коли залишену на полі солому, чи інші сухі рештки рослин (целюлозу) приорюють у землю. Тож тільки з’явиться вологе середовище, почнуть працювати мікроорганізми (в 1 см3 – від 500 тис. до 1 мільярда), які споживаючи солому використовують азот з грунту, збіднюють його, що негативно впливає на розвиток рослин і майбутній врожай, хоч сама структура грунту покращується. Тому ні в якому разі не можна проводити приорювання соломи у грунт без внесення селітри, карбаміту (мочивини), або обприскування сухих решток ам”яком (рідкими азотними добривами), чи якщо немає компенсатора азоту – достатньої зеленої маси сидератів, у якій азоту до 80%.

Але навіть з достатнім азотним підживленням дискування чи плитке приорювання знищує солом’яну мульчу, позбавляючи нас використовувати її надзвичайні властивості при вирожуванні картоплі.

Картопля – на пів холодостійка рослина, найбільш чутлива до нестачі вологи під час бутонізації і бульбоутворення. В цей період вона інтенсивно використовує різноманітні елементи живлення, тому нестача вологи в грунті суттєво впливає на зниження врожаю.

Шкідливим для неї є різке коливання t грунту, що викликає фізіологічні порушення в клітинах тканин і може завдати великої шкоди (розвиток різних хвороб). Перезволоження призводить до витіснення повітря з грунту, що негативно впливає на газообмін, погіршує діяльність мікроорганізмів, збільшується кількість нерозчинних елементів, пригнічується нормальний розвиток рослин. Тому такі негативні наслідки постійно присутні на голій, не вкритій мульчею землі, яка піддається обробітку.   Солом’яна мульча позбавляє нас таких неприємностей.

   Глобальне потепління призводить до висушування і ерозії грунтів, втрати гумосу, а тому я передбачаю, що з часом мульчування соломою після останнього обробітку землі стане обов’язковим і необхідним агротехнічним заходом в картоплярстві.

Маю попередити усіх, що існують деякі негативні чинники у використанні солом’яної мульчі:

• трудоємкий ручний процес (розкладання вручну соломи);
• Збір і спалювання сухих решток стебел картоплиння (щоб не допустити їх перемішування), на яких залишаються спори грибка фітофтори і інших збудників хвороб;
• Розмноження мишей (гризунів), для яких таке середовище є найсприятливіше і існує загроза пошкодження значної частини врожаю картоплі.

Що до боротьби з гризунами, то вже існують ультразвукові частотні прилади, які розміщуються безпосередньо на ділянці, заряд беруть від сонця і досить ефективно працюють.

Але щоб застосовувати у сівозміні хлібні злаки, використовувати їх як покривні культури, сидерати, мульчу, необхідно знати їх біологічні особливості.

В соломі жита, пшениці, вівса, ячменю міститься без азотистих екстрактивних речовин 37-41%, сирого жиру 1,6 – 1,8%, клітковини 28-38%.   Вміст білка у вівсяній соломі 6,9%, а в соломі інших злаків 3-4%. Солома та полова характеризуються високим вмістом золи. В соломі пшениці її в середньому 8 -10%, а в полові ще вищий. У соломі вівса в два рази більше вапна, ніж в соломі жита і пшениці.

Коренева система мичкувата і дуже розгалужена. Їх цінна особливість – швидкий ріст на початку вегетації. За сприятливих умов вони починають кущитися через 12 – 15 днів після з’явлення сходів, завдяки чому менше пригнічуються бур’янами. Окремі корені проникають на глибину 1,5 – 2 м, а іноді і більше. Найкраще розвинену кореневу систему мають жито і овес. Внесення фосфорних добрив сприяє кращому росту коренів, а внесення азотних – наземних органів.

Вага корінців однієї рослини відносно невелика, але довжина їх сягає великих розмірів. За підрахунками вчених довжина усіх корінців однієї рослини пшениці дорівнює 10 км.   Висота стебла у хлібних злаків за сприятливих умов росту сягає 1,5 – 2 м (найвища у жита).

   ЯЧМІНЬ – найбільш скоростигла культура серед хлібних злаків. Період вегетації його дорівнює 60 – 110 дням. Вимоги до тепла не високі. Насіння проростає при t +1 + 2, а сходи переносять значні приморозки -4 -5, іноді до -6 -9. Цю культуру найбільше використовують на зелене добриво (сидерацію).   Озимі форми ячменю витримують тривалі морози на глибині вузла кущіння до -10 -12.   Недолік – низька зимостійкість – менша ніж в озимої пшениці.   До вологи ячмінь менш вимогливий ніж овес та яра пшениця. Він також краще за них переносить посуху. Сходи ячменю з’являються на 6 – 7 день після сівби. Перестій ячменю на пні призводить до великих втрат зерна внаслідок ломки стебла та колоса. Кращим попередником є картопля, озимина, бобові. Як покривна культура ячмінь значно переважає інші злакові.

   ОВЕС – також маловимоглива до тепла культура. Насіння його починає проростати при t +2 +3, а сходи витримують -4 -5.   Кращі попередники – картопля, озимина. Найвищу кормову цінність серед зернових злаків має вівсяна солома і полова.

   ОЗИМА ПШЕНИЦЯ своєю врожайністю перевищує усі хлібні злаки. Вона досить холодостійка культура. Її насіння може проростати при t +1 +2. Добре переносить високі t, краще ніж жито і овес. Короткочасні спеки до + 35 +40 не завдають їй великої щкоди при наявності достатньої вологи в грунті, але озима пшениця має підвищені вимоги до поживних речовин.   По Україні оптимальні строки сівби озимої пшениці коливаються з 15 серпня на Півночі, до 25 вересня на Півдні.

   ЖИТО характеризується холодостійкістю і невимогливістю до грунтів. Посухостійкість жита пояснюється краще розвиненою кореневою системою і може забезпечувати себе вологою з глибоких шарів грунту. Ще з осені його корені проникають на глибину 100 см. Жито вважається кращим фіто санітаром проти патогенів в грунті, накопичення інфекцій.   При визначенні строку сівби потрібно мати на увазі, що найвищий врожай дають посіви, які до зими добре розкущаться.   При запізненні з сівбою жито не встигає з осені розкущитися і розвинути як слід кореневу систему, через що значно знижується врожай. Але ж і дуже ранні посіви переростають до зими, що часто призводить до їх випрівання під товстим шаром снігу. Його потрібно сіяти раніше озимої пшениці десь за 7-10 днів, так як жито потребує більше часу для вкорінення. Завдяки швидкому росту і інтенсивному кущінню воно добре пригнічує бур’яни.   На дуже кислих грунтах Полісся кращі озимі сорти пшениці не можуть зрівнятися урожаєм з житом.

Перед сівбою зернових злакових глибина розпушування грунту повинна дорівнювати глибині загортання насіння.

На закінчення цієї пізнавальної статті хочу звернутися до керівників держави бути обережними у своїх намірах використовувати солому для опалення (виготовлення брикетів) як альтернативи природному газу. Без органіки і без знань при її застосуванні земля стане неживою, а врожай мізерним.

PS. До мене зателефонувала моя дописувачка з Чернігівської області і поскаржилася на те, що у неї на ділянці, яка повністю вкрита солом’яною мульчею розвелося дуже багато слимаків. які просто знищують врожай картоплі. Вона стверджує, що там, де міжряддя не мульчувалися – слимаків не має. Спробувала покормити ними цесарок і ці гарні птахи виявили великий апетит до слимаків і тепер ділянка чиста. Від себе хочу додати, що  у Північних та Західних областях, де клімат більш помірний і розповсюджені слимаки – там можна від мульчування утриматися, а застосовувати мою технологію садіння, яка спрямована на формування заглибленої кореневої системи, що дозволить охолоджувати стебла та листя за рахунок прохолоди з коренів що на глибині.

Додаткова інформація на моєму сайті: www.kartoshka.biz.ua

Картопляр сорто-дослідник  Анатолій Резнік

ел. адреса: reznik.a@i.ua

тел. 098 20 858 00

www.kartoshka.biz.ua